Насилля над дітьми

Насилля над дітьми

Тема насильства над дітьми завжди була актуальною, а в наш час — це взагалі волаюче питання, яке просто не можливо залишити без уваги.

Масові випадки знущання над дітьми у сім’ях, навчальних закладах, дитячих будинках та правозахисних організаціях, спонукають мене на написання цієї роботи.

Жахливі приклади знущання над дітьми, навмисне каліцтво власними батьками, для використання в подальшому своїх дітей як жебраків, не можуть залишиш без уваги жодну людину.

Насильство над дітьми у державних закладах опіки це взагалі жахлива історія нашої країни. Катами над дітьми в яких стали вихователі — саме ті, кому суспільство довірило пі л кування про дітей, які і так ображені долею.

Дитячі будинки — це закриті заклади, повністю ізольоване від суспільства. Скривджена дитина, по-перше не знає своїх прав, по-друге не має можливості розповісти про знущання, а тим паче отримати допомогу з-за меж закладу.

Нарешті я підійшла й до того, що найбільше обурює мою свідомість. Бо ці люди, до того як почата працювати у своїй сфері діяльності, давали клятву «не нашкодити»!!! «Вбивці у білих халатах», «продавці органів» — ось звання людей, що присягались рятувати життя.

Наприклад, у Красноградському пологовому будинку випадки смертності новонароджених стали настільки частими, що викликали не аби яку увагу суспільства.

Про те, що між лікарями пологових будинків існує правило — не передавати вагітних при перезміні, знають майже всі. Щоб здати зміну без проділь, вони використовують стимулятори пологів без вагомих підстав, при цьому травми, що отримують діти та мами — не рідко є фатальними.

Лікарні — це окремий світ, у якому панують свої негласні закони. Діти стали товаром для «людей у білих халатах» Існує жахливий відео матеріал, який було зроблено прихованою камерою у одному із пологових будинків міста Харкова. Журналісти домовлялись з лікарем про купівлю дитячих органів, і їм це вдалося, на відео було чітко видно, як лікар-жінка клала у тазок органи та продавала все це на вагу.

Найстрашніше з цього те, що ні один лікар в Україні не поніс кримінальної відповідальності.

Саме справжні випадки з життя, підштовхують мене бути у подальшому правозахисником. І для цього я збираюся отримати юридичну освіту. Надавати допомогу дітям — бути їхнім захистом, і можливо таким чином змінити ситуацію в країні.

У Балаклійському районі є «Центр Реабілітації Дитини», де знаходяться діти, які потерпали від фізичного та емоційного знущання. На щастя, я маю можливість відвідувати цих дітей, та знаю страшні приклади з їх короткого життя.

Так на очах трирічної дитини, маті! зарубала свого чоловіка, та розчленила його тіло. Шрами на ніжках іншої дівчинки, розповідають, як вітчим ставив її навколішки на сіль, і вона проїла м’язи аж до кісток. За рік перебування цієї дівчинки у центрі, посмішка так і не з’явилася на її обличчі Якщо фізичні травми з часом загоюються, то емоційні, напевно, залишать свій слід назавжди..

Наша країна не попереджує такі випадки, а коли це вже сталося , не надає належної соціальної та правової допомоги Для отримання статистичних даних, я зверталась до районної прокуратури, та у службу у справах неповнолітніх Але, чи вірите ви, що їхні звіти співпадають з дійсністю. Багато прикладів так і залишились без уваги, тому що система захисту дітей в Україні не вдосконалена.