Моделі шлюбної поведінки

Моделі шлюбної поведінки та внутрішньо сімейних відносин у фольклорі та художній літературі xix — початку xx століття

Шлюб був і є обов’язковим елементом існування сім’ї Через шлюб сім’я утворюється. А сім’я є основним інститутом існування як окремої людини, так і суспільства в цілому. Сім’я виконує важливі соціальні функції народження людини (витворення, виховання (соціалізація) людини. Сім’я, особливо в до індустріальну епоху, була важливим господарським осередком, отже, виконувала важливу виробничо-економічну функцію. Сім’я є одним (основних засобів передачі культури народу.

Шлюб ставав для більшості українців шляхом набуття соціальної повноцінності, утворення та нормального розвитку господарства. Життя поза шлюбом людей шлюбного віку, особливо серед селян, вважалося аморальним.

Незважаючи на указану актуальність, шлюбна поведінка та внутрішньо сімейні відносини в другій половині XIX — на поч. XX ст. ще не до кінця дослідженні, і в цій сфері ще залишається багато білих плям.

Мета дослідження — визначити моделі шлюбної поведінки у фольклорі та українській художній літературі XIX поч. XX ст..

Виходячи з цього, конкретними завданнями дослідження є:

Встановити моделі шлюбної поведінки серед українців в XIX — на поч.. XX ст. на основі аналізу фольклору та художньої літератури.

Визначити характер за простежити еволюцію внутрішньо сімейних відносини українців XIX — на поч. XX ст на основі аналізу фольклору та художньої літератури.

Структура роботи, визначається системним підходом і побудована за проблемним принципом. Основна частина роботи складається з 2 розділів Перший розділ присвячено вивченню моделей шлюбної поведінки українців В другому розділі аналізуються внутрішньо сімейні відносини в другій половині XIX — на поч.. XX ст..

В результаті проведеного дослідження було зроблено такі висновки: Шлюбна поведінка являла собою складну низку звичаїв та обрядів. Спочатку йшло сватання, вінчання, весілля.

В Україні було установка на ранній шлюб, дівчата виходили заміж переважно в 16 — 18 років, а хлопці після служби у війську. Народ схвалював ранні шлюби серед молоді.

Осередком знайомства юнаків та дівчат зазвичай були вечорниці. Українські вечорниці — давнє явище, котре пройшло декілька етапів історичного розвитку Вечорниці — багатофункціональне явище, спрямоване на розв’язання цілого комплексу молодіжних проблем: побутового, розважального, соціалізуючого плану.

При укладенні шлюбу матеріальні розрахунки відігравати велику роль Дівчата й хлопці шукали собі рівного за статусом та майном чоловіка або дружину. Це робилося для того, щоб уникнути нерівності в сім’ї.

Шлюби влаштовувалися батьками, до уваги бралися статус і слава сімей, із яких були вихідцями молоді люди, потім особисті якості нареченої і нареченого, і тільки в останню чергу їх взаємні почуття. Траплялось, що бажання молодих і батьків співпадали, а бувало і навпаки. Але найчастіше наречена і наречений не відчували ні яскраво вираженої симпатії, ні антипатії.

Наречених, найчастіше обирали зі свого села, міста. Дуже великий вплив на шлюбного партнера мали батьки.

Після всіх необхідних обрядів молода, зазвичай, переходила в дім свого чоловіка, але були і винятки. Дуже часто між молодою дружиною і родичами чоловіка, особливо свекрухою, відбувалися суперечки, непорозуміння.

Частенько з приходом невістки в сім’ю свекруха перетворювалась на «зміюку». Хата трималася в основному на жінці.

Для української родини традиційно характерна велика роль жінки і передусім матері. Зі смертю чоловіка саме вона завжди виступала на перший план, ставала головою сім’ї — навіть тоді, коли вдруге виходила заміж.

Чоловік міг радитись з жінкою, доручав їй провадити господарство у його відсутність, коли з метою заробітчанства змушений був залишати рідну хату на довгі місяці

На відміну від характеристики жінок в художній літературі, про чоловіків було написано менше, але більш позитивно.

В українських сім’ях панувала повага та покора дітей до батьків, що було характерно для традиційного суспільства.

У багатьох фольклорних матеріалах та в художній літературі відображено тяжкі соціальні умови трудової людини, які впливали на родинні стосунки, то спричиняли суперечки, сварки, ворожнечі, руйнували кращі якості людини, робили її жорстокою навіть по відношенню до своїх членів сім’ї.