Місцева влада у Харкові

Місцева влада у Харкові в умовах загальнодержавної політичної кризи на початку XX століття

Кінець XX та початок XXI століття характеризуються політичною нестабільністю в Україні та багатьох інших країнах. В кожному випадку ми бачимо різні варіант виходу влади з кризи. Автора зацікавило питання — як з загальнодержавної політичної кризи виходила влада, в тому числі і місцева харківська, на початку XX століття, сто років тому? Чи можна винести уроки з тих подій владі, рядовим громадянам? (отже, обрану тему автор вважає актуальною, бо наявна зараз політична криза і на рівні місцевої влади в Харкові, і на загальнодержавному рівні змушують нас звернутися до власної історії і вивчити досвід минулих поколінь.

Під місцевою владою автор розуміє з одного боку — владу губернську, з іншого — владу місцевого самоврядування. Під поняттям загальнодержавна політична криза автор розуміє події початку XX століття: наростання робітничого та селянського руху, першу російську революцію 1905-1907 рр., та початок лютневої революції 1917 р.

Події початку XX століття докладно вивчалися радянськими істориками, та дії влади в цих роботах розглядалися винятково як спроби самодержавства будь-якою ціною цю владу утримати та захистити себе. При написанні роботи автор, в першу чергу, користувалася опублікованими та неопублікованими документами, а також роботами останніх років, в яких досліджується діяльність міських голів та губернаторів (праці О.Н. Ярмиша, С.І.Посохова, В.Л.Карпацевича та ін.)

Отже, метою роботи є: 1) опрацювати опубліковані та неопубліковані джерела та літературу по темі, 2) з’ясувати як проявлялася загальнодержавна політична криза в Харкові га губернії на початку XX століття, 3) простежити як місцева (губернська та міська) влада реагувала на прояви кризи, яких заходів вживала. 4) проаналізувати уроки, які можна винести владі та громадянам з вітчизняної історії. Висновки:

Доведено, що місцеву владу необхідно розділяти та владу губернську та владу місцевого самоврядування не тільки по повноваженням, а і по належності до різних політичних сил, що знайшло своє відображення в їхній діяльності в кризові моменти.

Підтверджено, що під час кризових моментів губернська влада намагалася придушити робітничі, селянські та студентські виступи. При цьому ми бачимо різні варіацій поведінки влади зумовлені, на думку автора, з одного боку — різною політичною ситуацією в країні в різні роки, а з іншою боку — різними особистісними якостями очільників губернії.

Висвітлена роль місцевого самоврядування в кризові моменти: в 1905 та 1917, коли інші гілки влада не могли впоратися з виконаннями своїх завдань, влада місцевого самоврядування брала на себе невластиві їй функції охорони порядку та вирішення політичних конфліктів.

Показано, що місцева влада не в Змозі протидіяти загальнодержавній політичній кризі. Це прерогатива влади центральної. Місцева влада може своїми діями збільшиш чи зменшити кількість жертв.

Наукове значення роботи автор вбачає в спробі по-новому подивитися на місцеву владу в умовах загальнодержавної кризи в Росії на початку XX століття.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали використані в роботі та висновки, яких дійшла автор можуть бути застосовані на уроках історії та Харківщинознавства при вивченні відповідних тем.