Маніфестація фемінності в українській ментальності

Маніфестація фемінності в українській ментальності

Життєвим кредом Сократа і Сковороди : «Пізнай себе». Ось чому протягом двох років я працюю над питанням української ментальності. Гема дослідження: «Маніфестація фемінності в українській ментальності». Проаналізувавши особливості української ментальності, я дійшла висновку , що однією з її домінантних рис є фемінність. Це зумовлює перевагу в українському характері таких якостей, як — от: м якість, чуйність, сенситивність, інтуїтивність пізнання, здатність до емпатії, пасивність, тобто «пасивно-репродуктивне джерело», яке знаходить прояв у експресивних характеристиках, таких як залежність, турбота, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Мова як дух народу дихає саме його, а не чиєюсь іншою, мудрістю. Ось чому сутнісні ознаки української ментальності закодовані перш за все V мові, що є жіночою за своєю сутті, а тому «калиновою і солов’їною», а не державною та самодержавною, как великий и могучий русский язык Жіночий рід слів, що означають основу світобудови — це дух залежності, підпорядкованості, вдячності, самовідданості й любові до творця і до створеного ним.

Логіка фемінниного означає відмову від однозначності, тоталітарності, на користь множинності, амбівалентності тощо. На формування фемінності української вдачі вплинули родинно — сімейні стосунки. Тип української сім’ї суттєво відрізняється від західноєвропейських, російських чи східних аналогів, де фіксується нерівноправний і залежний стан дружини від чоловіка. Українська жінка більш вільна, активна і енергійна.

 Саме слово дружина походить від слова друг на відміну від російського жінка (Про це свідчать українські народні прислів’я: Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!, Куди голка туди й нитка, куди чоловік — туди й жінка.) Причину цього вбачають у відголосках матріархату трипільських часів, або пов’язують з історичними особливостями українською життя за часів Запорізької Січі, куди, як відомо, жінок не допускали, їм приходилося практично самостійно вести господарство на хуторі, виховувати дітей, вирощувати худобу вирішувати тисячу питань, пов’язаних з господарством, а сьогодні це позначається на практичності українських жінок в порівнянні з чоловіками (Без жінки, як без рук. Жінка фартухом більше з двору винесе, ніж чоловік возом привезе. Ятя жінки сім’я — це друга робота, а для чоловіка робота — це друга сім’я ).

Тому і влада для середнього українця насилля, якому можна підкоритися тільки із-за страху, а не добровільно. В українців взагалі виявляється тенденція до ідеалізації жіноцтва, яке в українському громадянстві посідає упривілейоване місце Тому українці відносяться до суспільства з інтровертованим стилем реакцій, українці — відносно спокійні, терплячі, не агресивні, миролюбні і тому кажуть «Герпи душа — в раю будеш», «нехай буде гречка, аби не суперечка». Емоціоналізм — істотна ментальна ознака українського етносу, що означає домінування емоційно-почуттєвого переживання над холодною розсудливістю, що проявляє себе, то у формі «витонченої чуйності», «сердечної вразливості», «чутливості до краси», синтементальность, ліризм, співчутливості, милосерді. Ось чому народ, пісні якого зачаровують весь світ, не має відомих композиторів, а ліризм не дає всесвітньо відомих поетів

Спрямована почуттям, а не розсудом, воля не виказує твердості, витривалості, а підтягає хитанням мінливих почувань, які навіть у короткому часі потрапляють з однієї екстреми в іншу. В результаті всього цього спостерігаємо, крім періодів напруженої, майже надлюдської активності й захоплення, часи повної пасивності й невиправданої нічим розпуки. Мабуть, рідко в якому фольклорі з’ясовуються так часто родинні ситуації, в яких жінка домінує над чоловіком (Чоловік каже «Рис», а жінка каже:«Гречка» — нехай буде гречка, щоб не суперечка. Українська жінка, як мужик — їй усе під силу. Характер жінки, як скала — незрушний і непереможний.,) а то й побиває за його «ледачість» тощо, як не є в українській народній творчості. Фемінний характер української вдачі, основа так званої кордоцентрнчності — це перевага почуттєвого чинника. Цікавим є також той факт, що на «фемінну» чоловічість часто випадає «маскулінна» жіночість. Іван Франко назвав Лесю Українку єдиним «мужчиною» в нашій літературі, а сьогодні дехто вважає єдиним політиком — чоловіком — Юлію Тимошенко. Символ України — червона калина — прекрасна але безталанна жінка. Ось чому в українському народі сформувалося самопочуття самосвідомість знедоленої вдовиці, що чекає на сватання порядного ґазди, який, нарешті захистить, нагоду є й зігріє.