Лікарські рослини та їх застосування

Лікарські рослини та їх застосування у народній медицині

Дивовижною сферою народно-традиційної культури є знання, набуті у процесі тривалого спостереженій за явищами природи, виробничого і життєвого досвіду. Серед них вагому частину становить народна медицина. Вона виникла, очевидно, ще 8 доісторичні часи. Уже первісна людина, керуючись інстинктом самозбереження змушена була надавати собі лікарську допомогу при різного роду травмах та захворюваннях – і — цілком природно, засоби для цього шукала в навколишній природі, насамперед у світі рослин.

До наших днів зберігся єгипетський папірус Еберта, у якому — 900 прописів цілющих трав, поради щодо лікування. У Древньому Вавілоні уже були лікарі зароджувалися початки медицини. У Китаї 5 тисяч років тому була написана книга про лікарські рослини. На весь світ славилася чудодійними травами Індія.

Були травознаї і на Русі. Складалися спеціальні збірники Травники. Наприклад — багато цілющих грав описано в «Изборнике Святослава» (XI ст).

Народні травознаї за кілька тисячоліть накопичили багато даних про рослини і їхні цілющі якості. Не останнє місце належить і нашій Слобожанщині. Про цілющі властивості » яких рослин, що ростуть у нашій області, ми й поговоримо у пропонованій роботі.

Види рослинних ліків і технологія їх виготовлення були досить різноманітні. З лікувальною метою використовували квіти, траву і сік рослин, рослинні відвари, водні та спиртові настої, порошки, мазі, компреси. Серед рослин, які застосовувалися в народній медицині, є валер’яна, звіробій, материнка, м’ята, тощо. Я пропоную вам познайомитися з цілющими властивостями аїру, берези, калини та кульбаби. Докладно розповім про кульбабу.

Жив колись у горах карпатських красний леґінь Куль. Впадали за ним гірські чічки. Але па жодну не звертав Куль найменшої уваги, бо до нестями закохався в багацьку дівчину Дзвінку . Жила ця красуня одиначкою в старенької баби на найвищому груні біля Косова.

Ніхто не пам’ятав у околицях, як звати Дзвінчину бабу. Але всі знали, що вона мала багатства та маєтки. Після смерті чоловіка сумно було жити бабі самій. Могла б переселитися в доли, ближче до людей, але не любила вона нікого.

Пішла якось вона до Косова на ярмарок і вздріла бідну дівчинку-сироту, що ходила і просила в людей на хліб насущний. Та заманила до себе на високий грунь.

Відмила дівчинку, вичесала, в гарне вбрання одягла. І нарекла її Дзвінкою. «Гак і жили удвох. Росла дзвінка, як зоря красна, як смерічка струнка. Добрі люди дивувалися тій вроді дівочій.

Кожної неділі баба і дзвінка вбиралися в найкращу одежу і спускалися з гір до Косова на ярмарок. Довго ходили поміж люду, бо дуже любила баба почути, як люди кажуть услід їм: «На всі гори зелені дівчина! То донька її».

Від тих слів у баби здоров’я й сили прибавлялося.

Отож па косівському ярмарку й приглянулася Дзвінка красному легіневі Кулю, який продавав калинові сопілки. На другий день узяв із собою Куль найліпшу сопілку і пішов на грунь, де жила Дзвінка. Став біля найвищої смереки і грає.. Так і спізнався Куль із Дзвінкою. Гей, що то було за кохання: писане, красне!

Вчула про все це Дзвінчина баба і заборонила дівчині зустрічатися з легінем. Прийде було, Куль на ірунь і починає грати для своєї любки. З-за смереки голос дівочий чує: « Ой тихше, тихше грай, мій любчику. Казали неня, аби з голови викинула, бо ти бідний торбар. що продає в Косові на ярмарку. А я не хочу, бо я тебе люблю.»

Почула ту розмову Дзвінчина баба. Схопила свою букову палицю і стала кидати в Куля. Що не кине, то на тому місці, де впаде палиця, золотоголові квіточки до сонця витягують свої голівки. Довго бігала баба по луках, галявинах, садках, дорогах. І всюди залишалися за нею оті золотоголові квіти із зеленими віночками, що розстелявся по землі. А Дзвінка гірко плакала і все говорила: «Не руште! То мій Куль, бабо.» З того часу оті жовті квіти й назвали люди кульбабою .

Як лікарська рослина кульбаба має надзвичайно широке застосування в народній Медицині . Водний настій коріння кульбаби разом з листям збуджує апетит, поліпшує травлення, тонізує організм, підсилює виділення молока, покращує обмін речовин при захворюваннях, і вживають як легкий послаблений та відхаркувальний засіб. Усі складові частини мають також жарознижувальні потогінні, жовчогінні та протиглисні властивості. Вважають, що вживання настою листя кульбаби понижує і навіть цілком знищує інтоксикацію, яка настає внаслідок хронічних захворювань, отруєнь та укусів комах. Настій трави разом з коренями застосовують при різних хворобах Печінки (запаленнях , набряках та каменях), водянці, шлунковоному катарі, захворюваннях нирок та сечового міхура ,в тому числі й при нирковокам’яній хворобі та геморої. Настій вживають при авітамінозах, недокрів’ї, ревматичних та подагричних 3ахворювашіях і особливо при різних хворобах шкіри висипках, вуграх, фурункульозі.

У давнину людина майже повністю залежала від природи, від рослин використовувала рослинний світ значно в меншій мірі, ніж тепер. З розвиту промисловості, господарський вплив людини на природу стає все помітнішим, призводи до змини флори, а пізніше і до її знищення.

Що ж до легенд і переказів про рослини, їх особливості і значення то їх склала багата людська дорога пам’ять про наших пращурів, їхні вірування, їхнє ставлення до оточуючої нас природи. І в них повчитися не завадить нікому. Ми надто, далеко відхилилися від природи, надто високо піднесли себе над нею, а ми, всього-на-всього така ж її частка, як будь-яка рослина чи тварина. Ідо кожної травинки, комашки треба ставитись, як до рівні, і, спілкуючись, черпати в них силу, віру, лікувати не тільки серце але й душу.