Кримінально-правові проблеми трансплантації органів

Кримінально-правові проблеми трансплантації органів і тканин людини і донорства крові в Україні

Українське законодавство з питань трансплантації органів і тканин людини і Донорства крові, засноване на положеннях Конституції України, відповідає міжнародно-правовим нормам, що стосуються вказаної сфери діяльності адекватно сучасному рівню розвитку трансплантологи.

Ці норми в основному виконують регулятивну роль.

Функцію охорони особових і соціальних цінностей, що відносяться до вказаної сфери, від суспільно небезпечних посягань виконують норми кримінальної о права. Як методологічна основа розгляду питання про зміст об’єкту даних злочинів використовується ціннісна теорія об’єкту т.я. вона не відкидає визнане у вітчизняному кримінальному праві вчення про суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом як об’єкті злочинного посягання, лише доповнює його. На основі аналізу компонентів цінностей, складаючи об’єкт злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини і донорства крові, зроблені виводи про те, що стороною, що потерпіла, при скоєнні злочину, передбаченого КК України у сфері трансплантації і донорства, можуть бути, перш за все, донор і реципієнт, а також сфера охорони здоров’я і суспільство в цілому.

Найбільш специфічними компонентами цінностей, які утворюють видовий об’єкт злочинів у сфері трансплантації і донорства є: потерпілі (донори і реципієнти), соціальні зв’язки (встановлений порядок трансплантації і донорства), інтереси суспільства і особи в наданні належної медичної допомоги, блага (життя і здоров’я донорів і реципієнтів), а також предмети (органи, тканини і кров людини). Загальним для всіх злочинів в даній сфері є те, що вони роблять замах на життя і здоров’я людини.