Краєзнавчі сторінки історії Золочівського краю

Краєзнавчі сторінки історії Золочівського краю

Золочівський район розташований у північно-східній частіші Харківської області Йото історія нараховує 310 років. Побачила Золочівська земля перших переселенців, на чолі з вожаком Костянтином Фелоровим в 1677 році. Він, з такими ж злидарями, як і сам переслідуваний польською шляхтою, у пошуках землі і волі, переселився спершу в Придніпрянщину, а потім на Слобожанщину. Після прибуття на благодатну Золочівську землю чекала їх тяжка праця. Необхідно було будувати помешкання, засівати поля, якось забезпечувані сім’ю їжею і одягом .

Назва кожного міста, села чи хутра огорнута таємницею. З далеких віків до нас прийшли перекази і легенди. С декілька версій про походження назви Золочева Перша легенда пов’язана з кривавою битвою золочівців в 1680 році з татарами. Під час січі татарський хан, перепливаючи р. Уди загубив золотий шолом і шаблю. Гострі на язик, наші далекі пращури, переповідаючи з гумором цю оказію, домоглися того, що нове населення, котре розкинулось неподалік поля бою — назвали Зодочів .

Інша легенда про талановитого майстра, який переселившись у місті, виготовляв унікальні золоті речі, а проїзний люд та купці, обов’язково навідувались до майстра, щоб помилуватися чи купити його вироби — і звідси назва золота – Золочів. На підтвердження цьому с опис герба Золочева за 1781 рік, де на металевій дошці зображене золоте кільце.

Дехто вірить у те, що переселенці дали таку назву райцентру тому, що розташований він на родючих землях, де влітку золотяться стиглим колоссям щедрі врожаї .

Побіля Муравського шляху не було спокійного життя, будь — якої пори тут могли з’явитися ненависні вороги і півдня Про те, що вони добиралися до цих країв свідчать документи. Взимку ворожі люди, татари, пішли війною під государеві міста і села. В полон побрали людей і стада великої рогатої худоби, овець, коней забирали».

І тому місто було завжди готове до можливого нападу. Багато подій випало на долю жителів нашого краю за минулі роки. Актуально коли відроджується та відбудовується держава докопатися до своїх пракоренів. відкрити історію такою, якою вона була насправді.

У цьому історичному літописі не повинно залишитися білих плям, від першого степовика, що посилився обабіч Муравського шляху, і аж до наших днів.