Козацькі Слобідські полки

Козацькі Слобідські полки

Військово-адміністративний устрій Слобідської України в другій половині XVII ст.. за лежав в г і двох причин і від звичаїв національного житія українців у зв’язку з їх поглядами на те, як треба улаштовувати життя по прав,її, по справедливості.

На заселених землях переселенці створи їй своєрідну адміністративно-територіальну і військову організаційно, яка отримала найменування слобідських козацьких полків. Поняття «слобідський полк» включаю в себе певну територію і усіма містами, селами і хуторами, що знаходи же на ній Отже, кожен полк складав адміністративну одиницю певної території яку він займав, І в свою чергу поділявся на сотні. На чолі полку стояла виборча особа — полковник, який разом з полковою старшиною, що йому підкорявся, керував ним Полковник Потлілі, в собі владу військову га цивільну. Полковник, на відміну полковників Лівобережжя, не призначався гетьманом, а обирався полковою старшиною Обирався по полковник на все життя, то робили його становище дуже самостійним: воєводі в»1 не підкорявся і мав 5 межах полку фактично необмежену владу. Полковник мав право роздавати у спадкове володіння ніким не займані землі, у свою чергу, він сам мав право для себе займати землі, що залишалися у володіння його роду. Він відав усім полковим ладом, водив полк у походи; його затвердження були обов’язковими для законної сили присудів, що стосувалися різних злочинів, судових справ, він мав право карати на смерть.

Свої розпорядження, що мали загальний характер або про надання землі, полковник видавав у формі універсалів на зразок гетьманських. Владу караш на смерть га іншими тілесними покараннями полковник мав навіть над членами полкової старшини, що обрали його на цю посаду.

Загалом 8 козацьких родів дали 26 полковників (за роки існування слобідських полків їх було 35 — 39). Подібне явище було майже не відоме у Гетьманщині. Причина цього полягала в особливих умовах заселення краю: полковники були переважно провідниками переселенських груп, які приходили на нові землі; вони мали великий авторитет і фактичну владу, як посередники між населенням і московським урядом, і цей авторитет переходив на нащадків Населення звикло, щоб на його чолі стояв представник одного й того же роду.

При заступниках Петра І відбувається обмеження автономії слобідських козаків. В 1726 р. вони переходять у відання Військової колегії — вищого центрального органу військового управління Росії утворена «Канцелярия комиссии учреждения слободских полков», головував в якій сам О.І.Шаховський, а членами були два гвардійські штаб-офіцери. Лише у виняткових випадках до комісії запрошувався хтось із слобідських полковників, але прямої участі у справах вони не брали Указ, шо запроваджував подушний податок, був причиною заворушенні, і невдоволення слобожан У деяких місцевостях краю спалахували бунти, мешканці відмовлялися обирати розкладників нових зборів, але ці заворушення легко придушувалися за допомогою тих самих слобідських гусарів. Все це стало тільки причиною виникнення ворожнечі між населенням і полками Для переформування полків в гусарські в Харкові під головуванням Щербініна, була створена «Експедиція формування слобідських гусарських полків». Таким чином, слобідське козацтво, зігравши відведену йому роль, припинило своє існування Влітку 1765 р вийшов царський маніфест про скасування козацької служби на Слобожанщині, територія полків об’єднувалася в Слобідсько-Українську губернію Таким чином, аналізуючи військово-адміністративний устрій Слобідської України в другій половині XVI ст., можна сказати, що він був побудований в основному так само, як і на Лівобережній Україні того часу. Вся територія поділялася на п’ять полків Острогозький, Сумський, Охтирський. Харківський і Ізюмський На чолі кожного з них стояв полковник

Отже, Слобідська Україна перебуваючи в складі московської держави, в другій половині XVII ст., зберегла певні особливості адміністративного і військового устрою. Тут існувало козацьке військо, свої судові органи, податкова система тощо. Юридичні норми, зафіксовані в статтях і грамотах царського уряду, стати основою діяльності старшини. Але із Зміцненням феодально-кріпосницької системи в країні намітилися тенденції до поступової ліквідації царизмом військово-адміністративного устрою Слобожанщини.