Кирило-Мефодіївське товариство

Кирило-Мефодіївське товариство

Серед найважливіших проблем української історичної науки, до однієї з перших можна віднести і проблему початку політичного етапу протистояння української інтелігенції проти російського царизму. Актуальність цієї проблеми очевидна, адже не знаючи витоків цього процесу, не можна зрозуміти загальної картини подальших подій, тієї боротьби, поштовх до якої зробило Кирило- Мефодіївське товариство. Кирило-мефодіївців можна назвати тим початковим елементом, першопричиною, після якої розпочалося справжнє пробудження українських національно-патріотичних сил.

Для написання робота була використана така література, зокрема:

  • Грушевський М. Ілюстрована історія України.
  • Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография.
  • Крип’якевич І. Історія української культури.
  • Сергієнко Г.Я. Т.Г. Шевченко і кирило-мефодіївці.
  • Марахов Г.И.С верой в будуще. Рев. Демократ Н.И. Гулак.

Особливий інтерес представляють спеціальні роботи з даної теми, це:

  • Зайончковский П.А. Кирило-Мефодиевское общество.
  • Кирило—Мефодіївське товариство. Том 1
  • Кирило-Мефодіївське товариство. Том 2
  • Кирило-Мефодіївське товариство. Том 3.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У першому розділі розглядається проблема складу товариства, аналізуються причини за якими можна відносити до Товариства ту чи іншу особу, зв’язану з організацією.

В другому розділі, на основі, майже виключно слідчих матеріалів, досліджується програма ставлення уряду до Товариства і окремо до кожного його члена. Доводиться без під ставність суворих вироків даних Шевченку та Гулаку. Крім того на початку розділу  висвітлюється практична діяльність товариства, яка заклечалася в Розповсюдженні ідей Товариства та вербуванні нових членів.

В заключенні наведено висновки по всій роботі.В результаті роботи я дійшов таких висновків:

  • Кирило-Мефодіївське товариство не представляло собою цілком сформованої організації, скоріше нагадувало гурток, члени якого не були повністю ідентичні в своїх цілях.

Політичні ідеали і тактичні положення Товариства дають нам право розгляд кирило-мефодіївців як осіб вражаючих інтереси української буржуазії, яка в той час лише зароджувалася.

Практична діяльність членів була незначною та заключалася в розповсюдженні ідей Товариства і залученні нових членів, а також в спробі організації видавництв книжок.

З початку його існування і до самого арешту в Товаристві були члени, які стояли на еволюційних методах реформування держави (Костомаров, Білозерський і інші ( були члени, які не вірили в мирне досягнення своєї мети, і думали, що зробити це можливо лише шляхом революції (Шевченко, Гулак ).

Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з декількох міркувань. Насамперед воно являло собою першу, хоч і не вдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; привернув увагу уряду, який до того намагався використати українофільство проти польського культурних впливів на Україні, як потенційної небезпеки зростаючої національно) свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнські політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.