Інститут усиновлення в Україні

Інститут усиновлення в Україні: теоретико-практичний правовий аспект

Сучасне життя показує, що допомога дітям-сиро гам, дітям позбавлених батьківського піклування повинна бути пріоритетом соціальної політики будь-якої держави.

Саме тому, перше десятиліття XXI століття ООН назвало десятиліттям інтересів дитини у світовому масштабі.

В Україні 2008 рік проголошено роком підтримки національного усиновлення з метою привернення уваги громадськості до проблеми влаштування дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, яких в державі на превеликий жаль стає більше. З’явилось нове явище, яке отримало наукову назву «соціальне сирітство». Таке становище потребує виваженої соціальної політики держави, консолідацій зусиль суспільства у напрямку соціально-правового захисту прав дитини, системного аналізу наукових рекомендацій (юриспруденція, соціологія, педагогіка, психологія, медицина) щодо впровадження інституту усиновлення.

Мета дослідження

  • з’ясування суті інституту усиновлення, шляхів вдосконалення процесу усиновлення;
  • вивчення та узагальнення правозастосовної практики та досвіду служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області щодо проблеми усиновлення.

Завдання роботи:

  • здійснити аналіз теорегико-практичних аспектів інституту усиновлення;
  • дослідити механізм реалізацій державної політики щодо захисту прав дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування на прикладі м. Лозова.

Об’єкт дослідження:

  • відповідні норми міжнародного права і чинного законодавства України Предмет дослідження:
  • суспільні відносини, що виникають в процесі застосування інституту усиновлення.

Методологічна основа дослідження:

методи порівняння, опису, системного аналізу, опитування.

В результаті дослідження з’ясовано, що:

головною і визначальною ідеєю інституту усиновлення є турбота про дітей, які втратили батьків або з тих чи інших причин позбавлені батьківського піклування, створення. Для них середовища, яке є характерними для сім’ї;

інститут усиновлення як пріоритетна форма сімейного виховання відома усім правовим системам. В Україні він знайшов своє відображення в Сімейному та Цивільному кодексах України, в ряді законів;

пріоритетом для національного законодавства є Конвенція прав дитини, прийнята в 1989 р. ООН.

Існує необхідність вдосконалення системи усиновлення в Україні у зв’язку з деякими не відповідностями українського законодавства міжнародним правовим нормам, економічними процесами в нашій державі.

На прикладі м Лозова можна простежити виникнення проблем щодо практичного застосування інституту усиновлення:

правового характеру (стосовно майнових і немайнових прав і обов’язків особи, яка усиновлена та усиновлювачем, та його родичами за походженням);

-соціально-психологічного характеру (труднощі адаптаційного характеру з обох сторін);

-соціально-економічного характеру (в м. Лозова ще не створено жодного будинку сімейного типу).

Все це свідчить про необхідність формування у населення, співробітників органів державної влади та всіх зацікавлених осіб правових знань з даного питання. З цією метою можна використовувати дане дослідження.