Харківський модерн

Харківський модерн – втрачена спадщина?

1. Робота спрямована на вивчення архітектурної спадщини Харкова та на проблему збереження цієї скарбниці. На прикладі робот відомого харківського архітектора Олександра Гінзбурга були розглянуті основні риси стилю «харківський модерн» та виявлений стан будівель.

  1. О.М.Гінзбург народився у місті Слов’янськ у 1876 р. В родині заможного санітарного лікаря. Коли Гінзбургу виповнився 1 рік родина переїхала до Харкова. Олександр Маркович отримав гарну освіту, закінчив чоловічу гімназію і математичний факультет харківського університет з медалями.

Він був на крок попереду своїх сучасників, бо постійно розширяв свій світогляд і був підготовлений до розробок своїх проектів. З часом, отримавши популярність шедеври одержали популярність — стали надходити численні замовлення не тільки з Харкова, а й з інших міст. Він робить для самого Бураса будинок, ринкова 6, проект палацу й саду для болгарського царя Бориса. В 1917 р. Гінзбург позбувся всіє, своє, власності б’ючись репресій. У Харків повернувся в у 1924 р.

Пізніше Гінзбург стає одним із кращих у країні фахівців з акустики-проектує акустичні системи в Палаці піонерів Будинку Червоної армії, у будинку довоєнного Оперного театру.

Затоптавшись на самоті , він занедужав і помер в 1949 р. Смерть його ніхто не помітив, всі забули про Олександра Марковича. Через кілька десятиліть, наприкінці 70-х, згадали про заслуги видатного інженера-архітектора, зрозуміли наскільки його ідеї випередили час.

Стиль . модерн» виникає наприкінці 19 ст. Як спроба створення єдиного великого стилю нового суспільства, який покликаний створювати навколо людини цілісне естетично насичене предметно — просторове середовище, виразити духовний зміст епохи за допомогою синтезу мистецтва, нових форм і композиційних прийомів, матеріалів і конструкцій. Стиль «модерн» має кілька різновидів:

  • Конструктивний модерн
  • Декоративний модерн
  • Романтичний модерн

В контексті розгляду проблеми будівельної галузі важливим для становлення держави, формування га зміцнення у свідомості та самобутності є питання збереження історичного та архітектурного середовища населених пунктів, окремих пам’яток історико-архітектурної спадщини

Правовою основою діяльності щодо охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури є Основи законодавства України про культуру 1992 року. Закон Української РСР «Про охорону та використання пам’яток історії та культури» 1978р., Закону країни «Про основи містобудування». Указ Президента України «Про пріоритети завдання у сфері містобудування» та інші.

11а даний момент під охороною держави взято 15059 пам’яток містобудування і архітектури, що я 10 разів більше, ніж 1970 р. З них понад 3000-нашонального значення

Необхідно вирішити одну із найсерйозніших проблем пам’яток охоронної сфери, таку як правове забезпечення недержавних інвестицій до справи утримання, охорони, реставрації та використання пам’яток історії та культури. Україна, як член Конвенції «Про охорону всесвітньої культури і природної спадщини» зобов’язана забезпечувати охорону, збереження в належному стані культурної спадщини, що розташована на своїй території