Товариство поширення народної грамотності

Харківське товариство поширення народної грамотності (1869-1920 рр.)

Створене 24 березня 1869 р. завдяки зусиллям передової інтелігенції міста. Харківське товариство поширення в народі грамотності стало одним з найвідоміших культурно-просвітницьких закладів не тільки в Україні, але й в усій Росії. Це товариство метою своєї роботи передбачало розповсюдження освіти в народі, розвиток мережі навчальних закладів, доступних для народних мас. І дійсно, Товариство — зробило великий вклад у розвиток культури та науки взагалі, і зайняло значне місце у піднесенні рівня освіченості в народі.

Харківське товариство грамотності вирішило розпочати справу організації власних шкіл з першого року свого існування. Всі початкові навчальні заклади Товариства поділялися на три трупи: щоденні загальноосвітні, ремісничі та недільні. Товариство мало в своєму розпорядженні 3 міські щоденні початкові школи: першу Москалівську ім.. Ф.С. Карпова (1869), другу російсько-єврейську ім. М.М. Бекетова (1872), Ново-Павлівську ім.. В.М. Гаршина (1900) та дві повітові: Сумське жіноче училище і народне училище на хуторі Байраки Старо-Салтівської волості Вовчанською повіту. Були відкриті ремісничі Харківська жіноча (1877 р.), Харківська малярно — декоративна ім. М.Й.Айвського (1890 р.), Безруківська хутірська (1894 р.) та Богодухівська жіноча (1896 ; Діяли недільні школи: чоловіча і жіноча в Харкові та ще шість у повітах.  Так. вже на другому десятилітті свого існування Товариство розпочало систематичне проведення народних читань, спочатку в містах, а після поширень правил про народні читання від 1876 р. на повіти, і в селах Харківської губернії; відкривались одна за одною народні бібліотеки-читальні; серед народних мас розповсюджувалися примірники дешевих книг — одного із самих важливих засобів позашкільної освіти.

Необхідність видання дешевих книг для народу Харківське товариство грамотності усвідомлювало з перших днів свого існування, розуміючи, що книга є досить важливим засобом позашкільної освіти. В 1902 році при видавничому комітеті Харківського товариства грамотності було утворено спеціальну «малоросійську» комісію для рукописів українською мовою.

Основою діяльності всього Харківського товариства грамотності протягом 49 років (майже півстоліття) була справа народної шкільної освіти: відкриття нових шкільних закладів для простих людей, розрахунок нових методів та форм навчання, підготовка висококваліфікованих вчительських кадрів.