Голодомор на Харківщині

Голодомор на Харківщині у 1932-1933 рр.

Тема науково-дослідницької роботи «Голодомор на Харківщині у 19.32-1933 рр.» Метою цієї роботи є встановлення історичної правди, опираючись передусім на широке коло Документів та опублікованих робіт, архівних матеріалів і спогадів. намагання розібратися. Що ж було в тогочасній Україні — голод чи голодомор, і чи є це проявом геноциду Яким був характер геноциду — національним чи соціальним? На мій погляд, відповіді на ні запитання мають принципове значення для стабілізації суспільно-політичних відносин в Україні, вони сприяють відновленню історичної справедливості, дають моральне зцілення декільком поколінням від страшного шоку заподіяного масовими репресіями.

Ми вирішили розглянути дані питання, бо вважаємо їх дуже актуальними зараз, коли проблема визнання голодомору геноцидом українського народу розглядається на міжнародному рівні. Також ця гема г важливою і для села Бірки.

На початку цієї роботи ми провели огляд інформаційних джерел, присвячених політичному та економічному становищу в Україні початку 30-х років, а також власноруч здійснили опитування очевидців подій того часу, в результаті якого отримали відповіді на багато питань, що нас зацікавили.

Незважаючи на досить широке вивчення історії цієї геми, представники різних країн та історичних шкіл неоднозначно оцінюють події, що призвели до трагедії. Розбіжності в характеристиці цього низання викликані значною мірою перевагами політичного підходу при його розгляді.

Питання голодомору с центральним не лише історії України, воно мас універсальне значення дія всіх істориків світу, які вважають, що людство — це велика родина націй народностей, етносів, що знищення або ослаблення будь-якого народу веде до кризових явищ в духовному, економічному, культурному житті всієї світової цивілізації Тому питання штучного голоду в Україні на початку 30-х років невід’ємне від питання порушення прав людини, воно підпадає під категорію злочинів проти людства.

На мою думку, знайти правду можна тільки ретельно проаналізувавши соціально економічні Й політичні передумови голодомору, його хронологію, розглядаючи події  врахуванням сутності геноциду.

У Конвенції, прийнятій Генеральною Асамблеєю Об’єднаних Націй, дасться чітке визначення «Під геноцидом слід розуміти такі дії, що чиняться з наміром знищити, цілком або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:

а)         убивство членів такої групи:

б)         заподіяння серйозних тілесних пошкоджень або розумового розладу членам такої групи;

в)         навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на цілковите або часткове фізичне винищення її;

г)         заходи, розраховані на запобігання народжуваності у середовищі такої групи;

д)         насильне переміщення дітей з однієї групи в іншу

Голодомор — соціально-господарське явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної та соціальної структури населення регіонів, а інколи і країн. Голодомор виникає не внаслідок неврожаю, зумовленого природними причинами, наслідками воєн, недосконалістю господарської системи Цим словом визначається штучно створений голод, спланована акція, спрямована на обмеження продовольчого забезпечення та нормальної життєдіяльності людей з метою їхнього поневолювання або винищення

Саме ця акція мала місце в Україні в 1932-1933 рр.

Повальне розкуркулення селян, руйнівні хлібозаготівлі, закони, які передбачали розстріл за крадіжку жменьки зерна та ув’язнення селян, які рятуючись від голоду намагалися обміняти домашні речі на продукти, викачування з села продовольчих, фуражних і насіннєвих фонді*, заборона продажу хліба на ринку колгоспами, колгоспниками та одноосібними господарствами до виконання ними планів здачі хліба державі, занесення сіл — боржників на так звану «чорну дошку», діяльність буксирних бригад, які відбирали у селян всі харчі, заборона виїзду з України — це ті заходи, які призвели до жорстоких страждань українських селян га їх дітей, які. виснажені голоднечею, ставали дистрофіками, помирали. Смертність дітей сягала за деякими неповними підрахунками 50 і більше відсотків до загальної кількості померлих. Постанова про накладання натуральних штрафів стала межею, за якою голод поступово переріс потворний голодний мор з кількістю жертв, на порядок більшою Селянам не залишили жодного шансу на виживання. Хіба може бути ще більш красномовний факт підтвердження акту геноциду, ніж цей!

Сталін і його оточення оцінювали голодомор як корисний виховний засіб для викорінення приватновласницьких настроїв. Це є. на мою думку, незаперечним доказом того, що трагедія Голодомору була цілком спланована акція Це було свідоме нищення селянства. А якщо так. то це досить влучно підпадає під визначення геноциду.

Виходячи з наявних фактів, існування складових елементів геноциду, пов’язаних з голодомором в Україні в 1932-1933 рр., не викликає сумніву. Причому геноцид мав місце з боку радянської влади і суперечив існуючим на той час нормам міжнародною права. Ось чому голод в Україні 1432-1933 рр. в тій чи іншій мірі заслуговує назви Голодомору, тобто штучного голодування.

Виникає також питання про характер геноциду. Яке він мав забарвлення — національне чи соціальне?

У нищенні українців сталінським режимом немає расового підтвердження Етнічне обґрунтування існує, оскільки в протилежному випадку не можна було б говорити про нищення людей за національною ознакою. Проте ніколи в сталінській практиці не спостерігалося прагнення винищити український народ до останньої людини Українців нищили як селян, що опиралися колективізації і хлібозаготівля, а також як громадян республіки, що володіла потужним економічним та людським потенціалом, стійкими традиціями визвольної боротьби, державним статусом і конституційними гарантіями здобуття незалежності.

Ми, молоде покоління, заслуговуємо на демократичне майбутнє, бо наш народ маг незнищенність духу. Навіть роки геноциду не вбили в ньому віри у краще майбутнє, не знищили прагнення до свободи Він вистояв, здобув власну державність І кращим вшануванням пам’яті жертв Голодомору будуть досягнення на шляху розбудови правової, демократичної держави.