Визвольна війна 1647

Формування української державності в ході визвольної війни 1647-1654 рр.

Історія кожного народу, його духовна спадщина становить найцінніший скарб у частині загальнолюдських цінностей. Сьогодні відбуваються якісні зміни масової відомості українського народу десятки років ізольованого від будь-якої інформації.

Занепад СРСР дав Україні унікальну можливість розв’язати питання про національну «залежність мирним шляхом.

Сьогодні, в умовах відродження нації та держави, нагальною потребою є знайомлення громадського загалу зі сторінками вітчизняної історії, які вчать поваги до уваги і турботи про майбутнє, без чого неможливе наше входження у цивілізоване суспільство, про «історичне виправдання національних історичних значень та програми Української автономії».

Актуальність цього питання бачиться також в необхідності органічного поєднання всього, що стосується історичного розвитку українського народу та його території зображення шляху українців, на відміну від існуючих доктрин та концепцій, як безперервної еволюції — від найдавніших часів і аж до сучасності — на національно — державній основі. Виходячи з актуальності моєї теми, метою роботи вбачається дослідження процесу формування незалежної української держави.

Однією з визначних подій в історії українського народу є Національно-визвольна війна середини XVII ст., яка стала переломним моментом її соціально-економічного та політичного розвитку. Перші перемоги повсталих козаків на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким під Жовтими Водами і Корсунем стали сигналом до широкого українського народного руху. Козацтво і селянство стали головною і вирішальною силою у Великому повстанні, борючись проти національного, релігійного і соціального гніту, проти іноземного поневолення. Разом з ними виступали широкі маси міщан. До них приєдналися і більша частина православної шляхти.

У результаті Великого народного повстання, в ході якого збройні сили України одержали ряд визначних перемог, український народ створив свою державність — козацька старшинську Державу Війська Запорозького (у подальшому — Гетьманщину), яка охопила його центральні землі, і тим самим врятував себе від іноземного поневолення й забезпечив можливість подальшого національного розвитку. Велике повстання українського народу середини XVII ст. вимагало від нього величезних жертв і напруження сил. Становище України внаслідок господарської розрухи, епідемії, спустошливих набігів татар було надзвичайно важким. Тому дуже важливим стало набуття міжнародного визнання і підтримки з боку інших держав. Зокрема, союзи з Кримом, Османською імперією, Швецією, Росією та іншими. Наприклад, «Березневі статті»,: згідна з якими Україна отримала статус автономії з широкими правами у складі Російської держави. Ллє, на жаль, Російський уряд не довів до кінця війну з Польщею, там самим порушивши договір, що призвело у майбутньому до ліквідації атрибутів української державності.

Україна, пройшовши через віки поневірянь і страждань, стала нарешті незалежною самостійною державою. Саме Україна, відмовившись брати участь у будь — яких державних утвореннях і структурах на зразок Радянського Союзу, стала чинником його кінця, перекресливши спроби реанімувати імперію. Україна безкровним способом виборола можливість іти еволюційним шляхом, історично і природно, навіть біологічно виправданим, а тому оптимальним.

Підтвердженням того, що Україну знають і шанують стало 400 річчя з дня народження видатного сина України — гетьмана Богдана Хмельницького, яке відзначала громадськість багатьох країн світу. Саме з його ім’ям пов’язано усвідомлення козацтвом свого значення та місця в українському політичному житті, повернення української спільноти до ідеї національної незалежності. Очолювана ним Визвольна війна українського народу стала об’єктивно єдиною можливістю здобути волю і самостійність, відстояти право на існування як народу, так і держави. Як влучно висловився М.Грушевський, від Хмельниччини бере початок нове українське життя. Пам’ять про українську державність, здобуту славетним гетьманом , ніколи не згасне у свідомості українського народу, його намаганнях зберегти власні звичаї, культуру, національні традиції. Тепер можна сказати, що при наявності й досі існуючих неоднозначних оцінок козацької держави періоду Визвольної війни й самого гетьмана одне зостається фактом безсумнівним: значення Національно визвольної війни як яскравого спалаху української державної ідеї, блискучого зразка самореалізації народної волі.