Філософське бачення екологічних проблем

Філософське бачення екологічних проблем

Філософія забезпечує культурі самопізнання, а людському житло — смислові орієнтири. Справедливо вважається, що істинна філософія є живою душею культури. Звичайно, соціальні джерела і соціальне значення філософських вчень залежать від тих соціальних форм, що викликають їх до життя. Хоч всесвітня філософія, по суті, обертається навколо «вічних» проблем. До їх числа належить і проблема взаємовідносин Людини і Природи, яка в нинішній переломний момент людської історії набула, на жаль, трагічного звучання.

Екологічні потреби також давні, як і потреби людини в їжі, одягу, житлі і т. д. На протязі всієї попередньої історії їх задоволення відбувалося автоматично і люди були переконані, що повітрям, водою і ґрунтом вони забезпечені в достатку на всі часи. Протверезіння наступило лише декілька десятиріч назад, коли в зв’язку з наростанням загрози екологічної кризи став все гострішим відчуватися дефіцит чистого повітря, води і ґрунтів. Сьогодні всім ясно, що здорове навколишнє середовище не менш значуще, ніж матеріальні і духовні потреби. Було б великою помилкою вважати, наче б з екологічною кризою можна справитися за допомогою лише економічних заходів. Екологічна криза зумовлена «стрілками», що направляли рух нашої технократичної цивілізації до конкретних цінностей і категорій, без коректування яких не можна приступити до радикальних змін. При переорієнтації категорій поняття природи повинне стати центральним, так що саме відношення людини до природи буде інакшим, ніж було до цього. Важливо зрозуміти і прийняти нові ціннісні орієнтири, смислові установки, створити новий образ людини — в противагу людиноспоживачу людини гуманної по відношенню до самого себе і природи. Без цієї глобальної філософської перебудови відносин в системі «Людина—Природа» всі заходи економічного, екологічного, науково-технічного характеру будуть мати лише приватне значення і не зможуть стати скільки-небудь серйозною перешкодою на шляху екологічної катастрофи, що насувається.

Метою даної роботи є розгляд саме філософських аспектів взаємовідносин Людини і Природи в умовах екологічної катастрофи, що насувається, шляхів і можливостей формування тієї нової системи цінностей, за допомогою якої можна буде запобігти сповзанню Людства до власної загибелі.

При підготовці даної роботи були використані дослідження російських і зарубіжних вчених, таких як Федоров Н.Н., Булатов М.О., Огородник І.В., Моїсеєв Н.Н., Губернський Л.В., Лось В.А., Кравченко 1.1., Картамишева Н.В., Хесле В., Форрестер, Печеї А., Тоффлер О. і інші. Завданнями даної роботи є:

Розглянути сучасний стан взаємовідносин «Людина—Природа—Цивілізація» і основні вузли етично-філософських протиріч в ній на сучасному етапі суспільного розвитку.

Освітити основні шляхи виходу з глобальної кризи, що пропонувалися філософами і вченими ХІХ-ХХ ст. і їх реальне співвіднесення з екологічною ситуацією, що склалася.

Показати роль і місце екологічного виховання в загальному контексті екологічної проблеми.

Головний висновок полягає в тому, що подолання існуючих екологічних труднощів в принципі можливе. Воно втікає як з аналізу історії взаємовідносин людини і природи, так і з потенціалу сучасного етапу цих взаємовідносин, можливостей науки, техніки, культури в широкому значенні цього слова. Однак, для подолання існуючих екологічних труднощів — і це другий висновок — необхідні істотні зміни в напрямках розвитку науки і техніки ( реформування існуючих дисциплін глобальної екології і інші., розробка нових методів і підходів до дослідження взаємовідносин людини і природи і т.п.), а також виробництва і управління.

У філософському відношенні майбутнє — це, зрештою, вразливе сьогодення, що розвивається. Отже, нинішні нестерпні темпи розвитку є тим, що можна назвати своєрідним «зловживанням, перенесеним в майбутнє», яке з подесятереною силою відіб’ється на наших нащадках.

Чи буде здатне наше суспільство поставити свій розвиток в певні рамки, підпорядкувати його тим чи іншим умовам «екологічного імператива»? Відповідь на це питання зможе дати тільки історія.