Етно-педагогіка

Етно-педагогіка українців Харківщини

Актуальність та наукова новизна даної роботи полягає в тому, що етно-педагогіка дає змогу сучасному поколінню глибше усвідомити зв’язки з історією своєї родини, нерозривну єдність з попередніми поколіннями, їх духовним світом, досконаліше пізнати свій народ, його традиції, моральні цінності.

У роботі народна педагогіка розглядається як культурно-історичне підґрунтя у вихованні, підкреслюється її національна цінність, що складає цілу систему традицій, на які спирається свідомість українців.

В роботі народна педагогіка Харківщини представлена в градації українського етносу. Визначені морально-етичні норми народної педагогіки в сім’ї. Доводиться значимість вихованім на християнських засадах. Зібрано перлини народної творчості, що мають позитивний фактор на виховання дитини.

Етно-педагогіка українців Харківщини, однієї з найбільших областей Слобожанщини, досліджувалась зразковим фольклорно-етнографічним колективом «Вербиченька» Нововодолазького БДЮТ, у складі якого автор роботи, упродовж багатьох років. Досліджено 12 районів Харківської області, про що свідчить карта експедиційних походів, серед яких 22 населених пунктів Нововодолазького району (демонстрація карт).

Свідчення інформантів подаються в роботі мовою оригіналу, що дає змогу проникнути в лексичну різноманітність розмовної мови, зрозуміти народний світогляд. До кожного інформанта додається паспортизація йото особи.

Методом дослідження стали спостереження, опитування, анкетування населення. Досліджуючи тему, користувалися власними запитальниками, які додаються до роботи(демонстрація запитальників).

Також додаються зразки проведеного анкетування населення у Нововодолазькому районі в аспекті народної педагогіки, представлено діаграму наслідків анкетування (демонстрація діаграми). Робота збагачена широким зібранням усно-поетичних творів (колискові, потішки, забавлянки, загадки, казки, ігри тощо), зібрання яких частково представлено до вашої уваги (демонстрація творів).

Робота складається із двох розділів. У першому народна педагогіка розглядається в культурних традиціях українського етносу. Українська етно-педагогіка виховує любов ДО рідної мови, дає глибше усвідомити зв’язки з історією своєї місцевості, свого роду нерозривну єдність з попередніми поколіннями, їх духовним світом, глибше пізнати свій народ, його традиції, вірування в самого себе, як часточку великого народу.

Народність виховання в історії педагогічної думки України втілена у здобутках народної педагогіки та працях Г.Сковороди, К.Ушинського, О.Духновича, М.Костомарова, П.Куліша, М.Грушевського, С.Русової, І.Огієнка, В.Сухомлинського т» ін.. їх праці базуються на національному підґрунті згідно української традиції.          ,

У другому розділі етио-педагогіка Харківщини розглядається як скарб національно-виховної традиції. Підкреслюється виховний вплив на формувач особистості родинних звичаїв, традицій свого роду. Наводяться приклади системи оберегових традицій, як засіб народної педагогіки, покликаних застерегти матір і діти від лихого (демонстрація аудіо запису).

У роботі наводяться приклади морально-етичної норми народної педагогіки в засуджуються аморальні вчинки. Сім’я виступає як хранителька моральних чеснот.

Демонстровані в роботі численні зразки народнопоетичної творчості (колискові, потішки, забавлянки, загадки, казки, ігри тощо) об’єднує глибока повчальність. Як зразок подивіться фрагмент виступу зразкового фольклорно — етнографічного колективу «Вербиченька» (демонстрація відеозапису).

В роботі подасться описовий огляд традиційної дитячої іграшки (ляльки, глиняних коників, пташок тощо) (демонстрація іграшок).

Отже, народна педагогіка сприяє усвідомленню зв’язку із попереднім поколінням, усім народом, його культурними і народними традиціями. Дитячий фольклор — невід’ємна частина практичної етно-педагогіки. В народній педагогіці є всі засоби для розвитку особистості, формування підростаючого покоління в дусі вірності заповітам батьків, дідів, прадідів, загальнолюдських цінностей.

Дане дослідження стане вагомим підґрунтям для вивчення та збереження народної педагогіки учнями, студентами, викладачами, а також широкого загалу населення.

Пам’ятаємо, що спадкоємність поколінь базується не тільки на непорушності генетичного коду, а й на вироблених віками звичаїв етно-педагогіки, які треба добре знати, шанувати та використовувати у родинному вихованні сьогодні, завтра, завжди.