Іван Пулюй

Дослідження маловідомих сторінок впливу вітчизняних фізиків на розвиток світової науки

В цій роботі на основі нещодавно опублікованих матеріалів досліджені життєвий шлях і внесок в світову науку Івана Пулюя, Миколи Пільчикова, Юрія Кондрагка, Георгія Гамова, Лева Термена. Ці вчені, що були «закритими» свого часу, дотепер залишаються маловідомими. Тема, порушена в цій роботі, потребує подальшого дослідження і систематизації.

Якщо говорити про представників природних і точних наук, то одним з найяскравіших і в той же час найбільш замовчуваних є Іван Пулюй (1845-1918 р.). Так склалися обставини, що жити й творити йому довелося за межами України. Іван Павлович першим дав точне значення механічного еквівалента теплоти. В галузі електротехніки він удосконалив виготовлення ниток накалювання для освітлювальних ламп, одержавши на це патент. Першим систематично досліджував холодне(неонове) світло, у пошуках якого вчений винайшов трубку, відому як «лямпа Пулюя». На думку дослідників наукової спадщини вченого, у розумінні походження нових Х-променів і їхньої природи він був набагато ближче до сучасних уявлень, ніж Рентген, у лабораторії якого було навіть строго заборонене вживання слова «електрон». Важливе практичне значення мала запропонована вченим конструкція телефонних станцій і абонентських апаратів, захищених від сильних електричних струмів. Уперше в Європі Іван Пулюй створив електростанцію, що працювала на змінному струмі (у Празі). Також Іван Павлович є однією з найяскравіших постатей культурно-політичного життя Австро-Угорщини кінця XIX — початку XX століття. Він є автором українського перекладу Біблії, підручників з геометрії, електрики, низки наукових та науково-популярних праць. ,

В історії науки й техніки відомо чимало випадків, коли одне й те саме відкриття майже одночасно було зроблено вченими різних країн. Так, прийнято вважати, що перша у світі радіокеруєма телемеханічна система розроблена Николою Теслою. І мало кому відомо, що на два місяці раніше своїм шляхом прийшов до цього винаходу харківський професор фізики Микола Пільчиков, уродженець Миколаївщини. Його наукова діяльність тісно пов’язана з нашим містом. Пільчиков докладно досліджував Курську магнітну аномалію, визначив її причину та відкрив рад покладів залізної руди, уперше створив прилад, здатний настроюватися на певну хвилю. Йому належить відкриття електронної фотографії, створення прообразу сучасного скафандра. У харківському Технологічному інституті він обладнав першу в V країні стаціонарну, першу в СРСР пересувну радіостанцію, заснував магнітно — метеорологічне відділення в Харківськім університеті. Трапилося так, що успішні досліди и розробки Пільчикова не стали надбанням широкої наукової громадськості.

Юрію Кондрапоку ( справжнє ім’я Олександр Ігнатійович Шаргей) бурхлива революційна епоха не дозволила одержали вищу освіту, змусила ховатися під чужим ім’ям, вдалині від великої науки. Але це не перешкодило йому розробити проект і керувати будівництвом елеваторів, вітрових електричних станцій і написати наукову працю про космічні польоти. Він народився в 1897 році в м. Полтава, загинув під час Великої Вітчизняної війни в 1942р. Оригінальні конструкторські рішення Коцдратюка давно втілили в життя в Шаттлах» і «Союзах» інші вчені. І бути б йому навіки забутим, якби не знаменита «траса Кондратюка». за допомогою якої американським астронавтам удалося підкорити Місяць.

У травні 1932 року англійці успішно провели реакцію розщеплення ядра літію штучно прискореними протонами. Харківським фізикам удалося повторити їхні досягнення тільки в жовтні того ж року. І мало кому відомо, що у джерел обох досвідів стояла одна людина — Георгій Антонович Гамов, ім’я в нашій науці майже забуте. Проте на початку 30-х років XX сторіччя він «стояв» у фізиці навіть вище визнаного генієм Ландау. Гамова називають тричі нелауреатом Нобелівської премії. За створення теорії розпаду атомного ядра уродженець Одеси в 25 років став наймолодшим членом — кореспондентом Академії наук СРСР. Спільно зі своїм аспірантом Ральфом Альфером Гамов написав роботу, яку жартівливо називав альфа-бета-гамма-теорією, відповідно до прізвищ авторів: Альфер — Бете — Гамов. У ній містилося пророкування реліктового випромінювання, що виникло в момент Великого Вибуху в гамівській моделі «гарячого Всесвіту». Третім найбільшим досягненням емігранта з Росії було те, що він першим цілком виразно сформулював принципи генетичного коду.

Але нічого не зробити. Така, видно, доля багатьох великих людей.

Нам, молодому поколінню, будувати майбутнє, робити відкриття, розвивати науку, техніку. Для цього необхідно згадати про досягнення попередників. І якщо ми бажаємо називати себе освіченими й культурними людьми, потрібно знати історію та імена людей, які зробили неоцінений внесок в розвиток людства.