Долина верхньої течії річки Мож

Долина верхньої течії річки Мож, як складова частина галицько-слобожанського екологічного коридору

Однією із глобальних проблем людства с екологічна. Унаслідок нераціонального природокористування, а також розширення використання природних ресурсів у зв’язку із збільшенням чисельності населення Землі та зростанням його запитів, екологічна ситуація маг тенденцію до загострення. Одним з її проявів є зменшення видового склад) живих організмів у невеликих за розмірами природоохоронних територіях.

Щоб запобігти цьому в Україні прийнято Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 — 2015 роки. На її виконання були прийняті і затверджені регіональні програми формування екологічної мережі, зокрема Програма формування національної екологічної мережі у Харківській області на 2002 — 2015 роки. Але при цьому критерії видалення елементів екологічної мережі сформульовані нечітко, через що існують розбіжності у виділенні меж екологічних коридорів на місцевості. Зокрема це мас місце у басейні верхньої течії річки Мож — правої притоки Сіверського Дінця. Тому метою даної роботи було дослідження долини Можу у межах Банківського району на предмет уточнення меж природного екологічного коридору. При ньому об’єктом досліджень виступає долина річки Мож у межах Банківського району, а також природні (чи умовно природні) ландшафти, які безпосередньо прилягають до неї, а предметом досліджень — відповідність даної території критеріям, які визначені для створення елементів Єдиної екологічної мережі Харківської області.

Проводячи дослідження, автор поставила перед собою завдання

  1. Описати типові природні (умовно природні) ландшафти долини річки Мож.
  2. Уточнити склад території регіонального екологічного коридору у районі міста Валки та долині Можу на захід від міста.

Для розв’язання поставлених завдань було опрацьовано літературні джерела, проведені польові фізико-географічні дослідження на місцевості. Було виявлено наступне :

  1. У районі міста Валки значна частина природних ландшафтів перетворена людиною на ландшафти сільськогосподарські, промислові.
  2. Найменш змінені природні комплекси приурочені до долини Можу та його приток Турушки, Болгарю і Карамушної.
  3. Типовими природними комплексами долини Можу с болотні, лучні, комплекси листяних та хвойних лісів. Деякі з них (наприклад, хвойні ліси) мають вторинне походження.
  4. Річка Мож від витоку до автотраси Київ — Харків дуже змінена людиною. Тут на протязі приблизно 7 км створено п’ять ставків Проте саме на цій ділянці долини річки існує єдина значна природоохоронна територія — гідрологічний заказник місцевого значення «Іллюхівський» площею приблизно 110 га..
  5. Усі із запропонованих варіантів природного екологічного коридору мають значення недоліки. Тому вони не можуть забезпечити безперешкодну міграцію живих організм»» обмін генетичним матеріалом різних ділянок місцевості.

За результатами досліджень найбільш оптимальним є варіант створення екологічно коридору, який би проходив таким чином від кордону Валківського і Нововодолазького району по долині Можу аж до міста Валки з відгалуженням по долині правої притоки річки Карамушної, що забезпечить обхід міста Валки з півдня, далі через лісові масиви у південь і захід від Валок до верхів’їв Можу, а потім по системі балок (їх верхівки підходу дуже близько одна до одної) до витоку річки Коломак, де вже створений досить значущу (площа майже 70 га) гідрологічний заказник місцевого значення «Коломачки».

Даний варіант, з одного боку, дає змогу використовувати вже існуючі об’єкти ПЗ з іншого — забезпечує оптимальне функціонування екологічного коридору.