Дипломатична діяльність делегації УНР

Дипломатична діяльність делегації УНР на Брест-Литовських мирних переговорах

За свою історію Україна декілька разів переживала періоди відновлення державності. Одною з причин втрати державного суверенітету в той час була відсутність міжнародної підтримки. У 1991р. Україна повернула собі статус незалежної держави. Але за шістнадцять років незалежного існування України так і не виробила конкретної зовнішньополітичної доктрини. Зараз перед молодою державою стоїть складне питання інтеграції у міжнародне співтовариство. Його вирішення Міністерство закордонних справ (МЗС) України пов’язує з багатовекторною зовнішньою політикою. Насправді ж багатовекторність української зовнішньої політики виражається у зміні зовнішньополітичного курсу України з кожним новим політичним діячем, який приходить до влади. Тому, Україна зараз знаходиться на роздоріжжі міжнародної політики, від вибору шляху на якому залежить подальший розвиток держави. Зважаючи на таку ситуацію, вивчення історії української дипломатії є актуальним та корисним. Воно дає змогу краще зорієнтуватися в складній системі міжнародних відносин і вибрати правильний шлях, який дозволить вивести Україну на провідні позиції в регіоні, а в перспективі і в світі.

Зовнішньополітичну сторону українського державотворення 1917-1918 рр. досліджувало багато істориків, які залишили значну кількість наукових праці,. Недоліком останніх є розкриття інше окремих проблем історії дипломатії України того періоду в контексті аналізу ходу національної революції, що не дат повної картини зовнішньополітичної діяльності українських урядів.

Предметом даного дослідження стала зовнішньополітична діяльність українських урядів під час національної революції 1917-1918 рр. Об’єктом дослідження є діяльність України, як суб’єкта міжнародних відносин на світовій арені. Метою є написання роботи з історії української дипломатії 1917-1918 рр.

Джерельна база дослідження складається з трьох найменувань (збірка «Українська Центральна Рада. Документи і матеріали» у 2 томах; роботи В.Винниченка на М.С.Грушевського).

Становлення суверенної держави передбачає вияв активної зовнішньополітичної позиції по відношенню до актуальних проблем сучасності. Не становила винятку й Україна, яка одразу після проголошення III Універсалу почала проявляти своє ставлення до оточуючого світу. Найбільшою проблемою того часу була перша світова війна, в якій Україна приймала активну участь. Спираючись на фактичну незалежність і проводячи самостійну зовнішню політику, Україна починає орієнтуватися на Четверний союз, співпраця з яким забезпечувала вигідні перспективи.

Таким чином. Україна наприкінці 1917 р., не будучи юридично самостійною, фактично мала всі атрибути незалежної держави. Останнім кроком у цьому напрямку стало прагнення стати окремою стороною у переговорному процесі з Центральними державами. І хоча ще спостерігається певне блокування з радянською делегацією, воно пізніше буде знівельоване зверхньою політикою більшовиків. Країни Четверного союзу, перебуваючи в скрутному становищі, у приватних розмовах згодилися підтримати УНР на міжнародній арені. Наслідком взаєморозуміння між Центральними державами і Українок; стала нота від 9/22 грудня 1917 р., яка дозволила українському урядові закріпитися на міжнародній арені і проводити зовнішню політику, відмінну від курсу Петрограда. Фактично українські керівники шляхом поступових змін створили суверенну Українську державу.

На першому етапі переговорів (27 грудня 1917 – 9 січня 1918-7,20 січня 1918) дипломати зуміти затвердити себе. На II етапі мирних переговорів (17/30січня 1918-26 січня/8 лютого 1918р.) українські дипломати знову повинні були проявити всі свої здібності, відстоюючи гідність держави. Дипломатично корисним був IV Універсал, одразу по приїзду він знадобився, щоб довести Центральним державам право України на самостійну зовнішню політику. Але позиції похитнулися, в зв’язку з тиском російської делегації, і українські представники не змогли домогтися негайного і офіційного створення коронного краю. А так як сторонам був потрібний мирний договір, то вони пішли на компроміси, що дало змогу формально українській делегації заявляв и про вигідні умови мирного договору.

Брест-Литовський мирний договір був перший дипломатичний акт УНР на міжнародній арені. Він кардинально змінив зовнішньополітичні орієнтири, повернувши їх від країн Антанти до держав Четверного союзу. Крім того, він закріплював позиції УНР, визнаючи її як рівну на міжнародній арені. Договір дозволив приєднати до України Холмщину і частину Підляшшя. а також забезпечити права українського народу в Австро — Угорщині. Фінансова частина договору встановлювала високий курс української валюти, що дозволяло УНР активно співпрацювати з Центральними державами в економічній галузі. Сам договір було засновано не на сильній зовнішньополітичній позиції України, а на взаємних поступках, які були зроблені у зв’язку з скрутним становищем як Центральних держав, гак і України. У повному обсязі реалізувати умови договору не вдалося, що негативно вплинуло на подальший розвиток Української держави.