Аграрна магія

Аграрна магія та пов’язані і нею народні вірування

Актуальність та наукова новизна даної роботи полягає в дослідженні світоглядних уявлень українського селянина, які складають архетипові ознаки менталітету. У час посилення глобалізаційних процесів та впливів масової культури на сільське господарство та сільське населення, дослідження глибинних пластів народної свідомості с як ніколи актуальними, важливими та значущими.

Дослідження та вивчення аграрних вірувань та прикмет народного календаря і пов’язані з ними магічні дійства відображають досвід українського селянина, складений упродовж віків. Система традицій та обрядів, народних вірувань та прикмет, на які спирається свідомість українців, складає національну цінність. З прадавніх часів народні аграрні вірування в традиції народного календаря є святинею українського світогляду, зберігаються джерелами фольклор) Вони дають змогу сучасному поколінню усвідомити зв’язок з попередніми поколіннями, глибше пізнати світогляд пращурів, їх духовний світ, традиції.

Дане дослідження проводилось автором у складі зразкового фольклорно — етнографічного колективу «Вербиченька» Нововодолазького БДІОТ (керівники: «Відмінник освіти України» Коваль О . Коваль Т.). Досліджено 12 районів Харківської області, про що свідчить карта експедиційних походів, серед яких 22 населених пунктів Нововодолазького району. Свідчення інформантів (46 осіб) подаються в роботі мовою оригіналу, що дає змогу проникнути в лексичну різноманітність розмовної мови, краще зрозуміти народний світогляд. До кожного інформанта додається паспортизація його особи.

Методом дослідження стати спостереження, опитування, анкетування населення. Досліджуючи тему, користувалися власним запитальником, який додасться до роботи. Зразки проведеного анкетування населення у Нововодолазькому районі в аспекті аграрних вірувань та використання їх у сільськогосподарській праці представлено в роботі діаграмою наслідків анкетування, робота збагачена цікавими фактами, зібранням поетичних творів (колядками, щедрівками, веснянками, заклинками, замовляннями тощо), аргументована народними прикметами, прислів’ями, приказками.

Робота складається із вступу, двох розділів та висновків. У першому розділі розглядаються аграрні вірування у традиції народного календаря. Землеробство, аграрно-календарний цикл, комплекс прикмет щодо врожаю в цілому й окремих культур, о берегових та сприятливих заходів розглядалися провідними вітчизняними науковцями XIX, XX. початку XXI ст. : М.Костомаровим, М Грушевським, Х. Вовком, М.Сумцович. О.Воропаєм. В Скуратівським, В.Давидюком та іншими. Однак, розгляд аграрної магії в контексті календарної обрядовості, виконаний нами, є першою спробою наукового аналізу цієї ділянки народного світогляду та ритуалістики.

Також у першому розділі доводиться залежність землеробського календарного циклу з народним календарем українського селянина Природний ритм народного календаря селянин пристосував до ритму власного житія, укорінивши чітку ритміку магічних дій у ритуальних діях та звертаннях до природи.

Тут же наводяться приклади споконвічного шанування нашими пращурами Землі, Подаються мудрі настанови старожилів, як то

«Не бий землю, бо їй боляче», «Не плюй па землю, бо то, як мати», «Людина вийшла з землі і до неї піде» (Либа Катерина Парамонівиа, с.Знам’янка Нововодолазького району, прожила 10 роки).

У другому розділі розглядаються аграрні ритуально-захисні дійства й магічні заклинання українського селянина аграрна магія прадавніх українців це прояв давньої хліборобської цивілізації.

До роботи додаються археологічні докази застосування аграрної символіки як магії родючості у прадавніх українців.

Серед населення Слобожанщини — переселенці із різних регіонів України. Пристосувавшись до місцевих умов, вони виробили неповторний слобідсько-украінський комплекс землеробства і відповідної маги.

Саме через призму народного світогляду українського селянина розглядається магія родючості упродовж року «від Коляди до Коляди» Вона живе в обрядових піснях «Зароди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю»; у словесних формулах-звертаннях «Морозе, Морозе, іди до нас кулю їсти та не поморозь ні жита в полі, ні городину, ні садовину», або «Яблунька, я тебе зрубаю, як не вродиш», у заклинаннях: «Господи, благослови посіяти вчасно, щоб зібрати рясно»; у закликах до певних сил природи «Дощику, Дощику, припусти, припусти на бабині капусти, на лілову гречку, па бабиш м’яти, на дідове просо »; у прогнозуваннях на основі прикмет га спостережень: «Сади у п дні, коли хмарно, як немає хмар, буде пусто на городі»; у чіткому дотриманні правил «коли і як салити»: «Пшеницю треба сіяти в чистий четвер, щоб чиста була»; у застереженнях, направлених на дії для доброго зростання урожаю: «поки сам не обсієшся, не обсадишся, Боже сохрани, кому щось давати!», у використанні предметів-символів які слугувати оберегами для ниви, городу, саду обісся та його господарів, посівальне зерно, обрядові хліби, прутики свяченої верби купальські вінки, спасівська борода тощо

До Вашої уваги відтворення експедиційних записів з характерним спрямуванням на родючість, на майбутній добробут господарів:

  • «Де Коза ходить»,
  • «Як кликали Мороза»,
  • «Ходила Ілля».

Свідчення інформантів, що подаються в роботі, зібрані нами за останні 16 років, вони передавались від покоління до покоління упродовж віків. Те, що до нашого часу живе стійка традиція аграрно-магічних дій, які охоплюють всі аспекти сільськогосподарської прані українського селянина, доводить її значимість Сучасні селяни, проводячи той чи інший ритуал чи обрядів, не усвідомлюють його магічності. Вони це пояснюють просто: «так робили наші діди, батьки, і ми гак робимо». У цьому прояв великої поваги до пращурів як споконвічних хліборобів та їхнього мудрого досвіду.

Годі, коли сучасна людина намагається підкорити природу собі оволодіти нею. наші пращури прагнули знайти своє місце у природі, ототожнюючи себе з нею. Всі аграрні магічні дії українського селянина це досвід пращурів, це намагання порозумітися з природою та творцем добром і миром.

Невід’ємною частиною культури українського народу весільні звичаї та обряду дійства, адже вони с своєрідною «душею» народу. Кожне весілля або обряд створювали віками, змінювалися і трансформувалися.